від 3 липня 1998 р. № 727
 | ||||
|
КАБІНЕТ
МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 5 березня 2009 р. № 236 Київ Про роз’яснення особливостей
застосування окремих норм Указу Президента України від 3
липня 1998 р. № 727 для фізичних осіб, які провадять
підприємницьку діяльність за межами України, в умовах світової
фінансово-економічної кризи З метою зменшення впливу наслідків
світової фінансово-економічної кризи на рівень життя та соціального захисту
фізичних осіб — підприємців, які є громадянами України, провадять підприємницьку
діяльність за межами України без залучення до неї найманих працівників та
членів сім’ї, в тому числі за договорами цивільно-правового характеру, та в
яких дохід за календарний рік не перевищує 500 тис. гривень (далі — фізичні
особи, які провадять підприємницьку діяльність за межами України), Кабінет
Міністрів України постановляє: Роз’яснити, що для фізичних осіб, які
провадять підприємницьку діяльність за межами України, окремі норми Указу
Президента України від 3 липня 1998 р. № 727 “Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” (в редакції
Указу Президента України від 28 червня 1999 р. № 746) застосовуються з такими
особливостями: — відповідно до вимог Закону України
“Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців” фізична
особа, що має намір стати підприємцем і провадити підприємницьку діяльність за
межами України і якій присвоєно ідентифікаційний номер, або уповноважена нею
особа для проведення державної реєстрації повинна подати особисто або надіслати
рекомендованим листом (з описом вкладення) або через уповноважену особу
державному реєстратору за місцем свого проживання в Україні такі документи: заповнену реєстраційну картку на
проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця; копію довідки про присвоєння
ідентифікаційного номера; документ, що підтверджує внесення
реєстраційного збору в розмірі 34 гривень за
проведення державної реєстрації фізичної особи — підприємця (адреса органів
реєстрації, форми реєстраційних карток, дані про рахунки, на які вноситься
реєстраційний збір, розміщені на офіційній веб-сторінці
Державного комітету з питань регулярної політики та підприємництва). Реєстраційна картка заповнюється
українською мовою машинодруком або від руки
друкованими літерами. Якщо документи надсилаються державному реєстратору
рекомендованим листом, підпис фізичної особи на реєстраційній картці (заяві,
повідомленні) повинен бути нотаріально засвідчений (відповідно до Закону
України “Про нотаріат” справжність підпису на документах засвідчується
нотаріусом, посадовими особами органів місцевого самоврядування або
консульськими установами України). Для проведення державної реєстрації
фізична особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовилася від
присвоєння ідентифікаційного номера, офіційно повідомила про це відповідні
державні органи, має відмітку у паспорті та намір стати підприємцем, повинна
подати державному реєстратору виключно особисто: заповнену реєстраційну картку на
проведення державної реєстрації фізичної особи — підприємця; документ, що підтверджує внесення
реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи —
підприємця. Державному реєстратору забороняється
вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації фізичної особи
— підприємця. Якщо документи для проведення
державної реєстрації подаються уповноваженою особою, вона повинна пред’явити
свій паспорт та документ, що засвідчує її повноваження (довіреність з підписом
фізичної особи, який засвідчується нотаріально або консульською установою
України). Документи, які подаються для
проведення державної реєстрації фізичної особи — підприємця, приймаються за
описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається
рекомендованим листом) заявнику з відміткою про дату надходження документів. Державний реєстратор має право
залишити без розгляду документи, подані для проведення державної реєстрації
фізичної особи — підприємця, якщо: реєстраційна картка, подана
(надіслана рекомендованим листом) державному реєстратору, не заповнена
державною мовою; реєстраційна картка не заповнена машинодруком або від руки друкованими літерами та якщо на
реєстраційній картці (заяві, повідомленні), що надсилається державному
реєстратору рекомендованим листом, підпис заявника не засвідчений нотаріусом,
посадовими особами органів місцевого самоврядування або консульськими
установами України; — фізичні особи, які провадять
підприємницьку діяльність за межами України, мають право обрати спосіб
оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату
єдиного податку (далі — свідоцтво). Підставою для видачі свідоцтва є
подання фізичною особою, яка провадить підприємницьку діяльність за межами
України, або уповноваженою нею особою письмової заяви та платіжного документа
(квитанція, копія платіжного доручення з відміткою банківської установи) про
сплату (перерахування) єдиного податку за період, що становить не менш як
календарний місяць. Заява подається зазначеною фізичною
особою особисто чи надсилається поштою до органу державної податкової служби за
місцем державної реєстрації не пізніш як за 15 днів до початку місяця, з якого
вона обирає спосіб оподаткування за єдиним податком, за умови сплати фізичною
особою-підприємцем усіх установлених податків, зборів (обов’язкових платежів)
за попередній календарний рік. Свідоцтво видається на зазначений в
заяві строк в межах календарного року. Орган державної податкової служби за
місцем державної реєстрації фізичної особи, яка провадить підприємницьку
діяльність за межами України, за наявності платіжного документа про сплату
єдиного податку зобов’язаний протягом 10 робочих днів після надходження заяви
безоплатно видати свідоцтво або надати мотивовану відмову в його видачі. Якщо після закінчення календарного
року фізична особа продовжує сплачувати єдиний податок, свідоцтво на наступний
рік видається без подання заяви. У разі несплати єдиного податку в
установлений строк фізична особа, яка провадить підприємницьку діяльність за
межами України, втрачає право на оподаткування шляхом сплати єдиного податку. Рекомендувати місцевим радам
встановлювати ставку єдиного податку для фізичних осіб, які провадять
підприємницьку діяльність за межами України, за календарний місяць у
максимальному розмірі (200 гривень). Платники єдиного податку можуть
здійснювати доплату до розмірів рекомендованих внесків на загальнообов’язкове
державне пенсійне страхування, що встановлюються щороку Кабінетом Міністрів
України до 1 січня. У 2009 році розміри рекомендованих
внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за кожен місяць
становлять: базовий — 845 гривень, підвищений — 1 690, максимальний — 3
530 гривень. Про розмір обраного рекомендованого
внеску платник єдиного податку зазначає у заяві про сплату єдиного податку. З метою забезпечення зарахування
періоду роботи за кордоном до страхового стажу у повному обсязі рекомендована
сума платежу з урахуванням ставки єдиного податку становить 500 гривень
виходячи з того, що розмір мінімального внеску на загальнообов’язкове державне
пенсійне страхування (визначається як добуток мінімального розміру заробітної
плати на розмір внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування,
встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу), у 2009 році
становить не менш як 200 гривень. Сплата єдиного податку здійснюється
щомісяця авансовим внеском не пізніше 20 числа місяця, що настає за періодом, в
якому здійснювалася попередня сплата податку, на окремий рахунок у відділенні
Державного казначейства. Фізична особа, яка провадить
підприємницьку діяльність за межами України, за власним бажанням може
сплачувати єдиний податок за весь період дії свідоцтва, але в межах
календарного року. Відділення Державного казначейства
наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку в
порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Фізична особа, яка провадить
підприємницьку діяльність за межами України та сплачує єдиний податок, є
особою, застрахованою в системі загальнообов’язкового державного соціального
страхування відповідно до законодавства. Облік сплаченої частини єдиного
податку, що спрямовується до Пенсійного фонду України, та доплати до розмірів
рекомендованих страхових внесків, їх використання та внесення відомостей до
системи персоніфікованого обліку здійснюються у порядку, визначеному правлінням
Пенсійного фонду України. Обмін інформацією про фізичних осіб,
які провадять підприємницьку діяльність за межами України та сплачують єдиний
податок і доплату до розмірів рекомендованих страхових внесків, між Державною
податковою адміністрацією та Пенсійним фондом здійснюється на центральному
рівні в порядку, що визначається окремими протоколами обміну. Доходи фізичної особи, яка провадить
підприємницьку діяльність за межами України, що обкладаються єдиним податком, в
сумі до 500 тис. гривень не включаються до складу її загального річного
оподатковуваного доходу за підсумками звітного року, а сплачена сума єдиного
податку є остаточною і не включається до перерахунку її загальних податкових
зобов’язань. У разі коли сума доходу за
календарний рік перевищує 500 тис. гривень, сума перевищення оподатковується за
ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 Закону України “Про податок з доходів
фізичних осіб”, яка становить 15 відсотків, у порядку, передбаченому розділом IV
Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. № 13-92 “Про
прибутковий податок з громадян”, який діє у частині оподаткування доходів
фізичних осіб від провадження підприємницької діяльності. Фізична особа, яка провадить
підприємницьку діяльність за межами України, звільняється від подання
звітності. Форма заяви про право застосування
спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, затверджена наказом
Державної податкової адміністрації від 29 жовтня 1999 р. № 599, та інформація
про окремий рахунок відділень Державного казначейства про розміри
рекомендованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування,
форма заяви про здійснення доплати до розмірів рекомендованих внесків та інша
інформація розміщується на офіційних
| |||
